Мирослав Дочинець – автор, що розмовляє афоризмами

Днями мала нагоду відвідати літературну зустріч із закарпатським письменником, журналістом, видавцем, володарем Шевченківської премії Мирославом Дочинцем. До Миколаєва пан Мирослав завітав невипадково, бо ж цими вихідними у м. Львові розпочнеться 24-й Книжковий форум видавців, який автор збирається відвідати, щоб презентувати свою нову книгу «Зряче перо». Дорогою до Львова письменник відвідав Миколаїв, щоб миколаївчани та гості міста мали можливість почули новий твір з перших уст. Літературну бесіду організувала Миколаївська центральна районна бібліотека.

Того дня, на зустрічі з письменником яблуку ніде було впасти, а переважну більшість, як звикло, становило жіноцтво. Тож увійшовши до читального залу пан Мирослав спершу здивувався, жартома назвавши аудиторію «жіночим клубом», та додав, що це й не дивно, бо саме «жінки – найвідданіші читачі, які читають серцем». І як тут не погодитись? Після знайомства з автором, перейшли до обговорень.

Модерувала зустріч директор ЦРБ Віра Блискун. На літературному вечорі Мирослав Дочинець презентував свою нову книгу «Зряче перо», яка вийшла друком лише кілька днів тому. «Це – щоденник духовних вправлянь себе, сповідь перед самим собою, занурення в таїни письма. Одним словом це – роман «Зрячого пера з Аркушем». Освячений любов’ю до людини, до світу, до слова, до Бога. А ще це – книжка, що читається з будь-якої сторінки і в будь-якому керунку…» – так пишуть про книгу критики, а сам автор запевняє, що «книги треба читати, а не розповідати про них», тож багато про новий твір не говорив, зберігши інтригу для прочитання. Значно довше Мирослав Дочинець розповідав про свої книги «Вічник», «Криничар», «Лад», «Синій зошит», «Мафтей», «Многії літа. Благії літа», «Напутні дари для дітвори», «Розрада гора», «Книга подиху», «Хліб і шоколад», «Лис» – книги, які перекладають польською, угорською, болгарською, англійською, італійською і навіть японською мовами.

Хочу поділитись з читачами газети власними враженнями від презентації: до цього часу мала нагоду лише читати книги автора, тепер же насолоджувалась миттю живого спілкування з Мирославом Дочинцем. Як зазначив сам письменник для нього «писати це – не водити ручкою, це свого роду схема, служіння, сенс життя» і це так тонко відчувається у кожному рядку.

Живе спілкування з автором – це суцільні афоризми, які заледве встигала занотовувати. А творчість легка, невимушена, справжня, духовна й філософська. І що не менш важливо – оптимістична. Адже в силу своєї професії часто відвідую різноманітні літературні зустрічі, презентації, та не завжди спілкування з автором несе в собі естетичну і духовну складову, чимало авторів надміру перевантажують читачів негативізмом. Натомість від Мирослава Дочинця, його світосприйняття, його життєвої філософії віє душевною гармонією та оптимізмом. Впродовж  усієї презентації письменник не втомлювався повторювати про талановиту молодь, про багатство української землі, про інтелект української нації, про європейське майбутнє. І ще один цікавий факт: у сучасному світі нераціонального використання природних ресурсів усі книги Мирослава Дочинця та його видавництва друкують на папері із соломи, який виготовляють за спеціальною технологією. Тож ці еко-книги  – це не лише модний тренд, а й свідчення бережливого і відповідального ставлення до природи, втілення життєвої філософії  автора «людина- це складова природи».

Тож якщо Ви ще не встигли познайомитись з творчістю Мирослава Дочинця чи безпосередньо поспілкуватись, така можливість буде на 24-му Книжковому форумі у м. Львові. Детальніше з програмою заходів можна ознайомитись на офіційному сайті Форуму http://bookforum.ua

Любов Добжанська