Мрієте про нове авто – мрійте і надалі!

Мрієте про нове авто – мрійте і надалі!

Судячи з останніх років вітчизняний автопром не демонструє ознак життя та активної діяльності! Вдумайтесь у цифру – лише за 8 місяців поточного року український автопром випустив 4000 одиниць легкових автомобілів! Оце так вражаюча динаміка для 42 мільйонної країни! Тоді постає питання: кого чи що покликане захистити імпортне мито? І яка логіка у його сплаті?

При середньостатистичній зарплаті українця у 250 доларів купити нову автівку в автосалоні не світить у найближчій перспективі аж ніяк, але і вартість вживаної машини (з купівлею її за кордоном та оформленням в Україні) обійдеться її потенційному власнику приблизно у суму  більше 6 тис.дол. Натомість, наш найближчий сусід поляк, при своїй середній зарплаті понад 800 доларів, за ту ж саму вживану машину з оформленням у себе на Батьківщині заплатить утричі менше – 2 тис. дол. Не дивно, що автомобілів з іноземною реєстрацією в Україні дедалі більшає. Тому що ніхто не буде платити 6 тисяч доларів на українському кордоні за те, що на сусідньому ринку найближчої європейської держави може придбати за 2 тисячі умовних одиниць.  Це і стало причиною породження так званих «сірих» схем завезення вживаних автомобілів із кордону, уникаючи розмитнення.

Водночас, зростання величезної кількості «євроблях» на дорогах України оминуло інтереси держави, зокрема у частині недоотримання вигоди до державної казни. Щоб якимось чином урегулювати цю ситуацію влада вирішила начебто «спростити» перехід на українські номери вже ввезених автівок з іноземною реєстрацією за тисячу чи півтора тисячі євро. Очікується що це рішення стосуватиметься машин з єврономерами випущених після 2010-го року випуску, так і тих, що зійшли з конвеєру після 2000 року. Відповідні зміни мають будуть внесені до Податкового, Митного і Бюджетного кодексу вже найближчим часом.

Про це повідомила голова Комітету Верховної Ради України з питань податкової та митної політики, народний депутат від БПП Ніна Южаніна в коментарі одному з центральних каналів, охарактеризувавши  при цьому таку новацію «дійсно величезним кроком назустріч людям».

Такі суми митних платежів митники називають «абсолютно невеликими сумами». Але такі «абсолютно невеликі суми» якось абсолютно контрастно дисонують із зарплатами українців, яким доведеться сплачувати ці платежі.  То чи можна таку новацію назвати «дійсно величезним кроком назустріч людям»?

Михайло Катрук, співзасновник громадської спілки «Доступне авто» називає такі «кроки назустріч людям» нісенітницею, абсурдом та дискримінацією інших власників машин: «запропоновані зміни вже як мінімум ставлять українців у нерівні умови. Оскільки ті, хто вже зміг завезти автомобіль і на ньому вже їздить матимуть змогу їх розмитнити, а всі інші, хто планує лише придбати вживану автівку за кордоном будуть позбавлені цього права». Адже як відомо, влада має намір на законодавчому рівні заборонити ввезення вживаних автівок з іноземною реєстрацією. Експерт Михайло Катрук теж схильний вважати, що народні депутати застосують такий радикальний метод. З його слів, автолобі в Україні сильне. Має надзвичайний вплив у Верховній Раді та й на Президента, який теж є автолобістом, нехай і опосередковано, тому шанс на заборону дуже високий, і саме з цієї причини шанс на лібералізацію всіх законів, які полегшують правила ввезення, є дуже малий.

Доводити необхідність сплати мита при розмитнені закордонної автівки не варто. Це річ очевидна. Пояснення не потребує. Питання в іншому. Що саме сидить у вартості розмитнення?

Одним з таких складників є ПДВ – з ним ну майже все зрозуміло. Наступна складова – імпортне мито. У теорії це мито є протекціоністським заходом, який має захищати національного виробника автопрому. Тоді дивимось статистику чи це спрацьовує та чи має ефективність?  Судячи з останніх років вітчизняний автопром не демонструє ознак життя та активної діяльності! Вдумайтесь у цифру – лише  за 8 місяців поточного року український автопром випустив 4 тисячі легковиків! Оце так вражаюча динаміка для 42 мільйонної країни! За 2016 рік вітчизняні заводи спустили на конвеєр – дві тисячі одиниць легкової техніки, у 2015 році – майже три тисячі! Навіть у часи Радянського Союзу, коли за омріяною автівкою слід було «вистоювати» десятирічну чергу, ситуація була набагато кращою. Тоді постає питання: кого чи що покликане захистити імпортне мито? І яка логіка у його сплаті? Україна, встановивши імпортне мито, у підсумку отримала «мертвонароджений автопром». Натомість ліберальніші у плані податкових зобов`язань Чехія чи таж Словаччина – розвинутий ринок автомобілебудування з мільйонними автівками, які сходять з конвеєрів місцевих заводів щороку.

Наступний складник мита при розмитненні «євробляхи» – збір до Пенсійного фонду. Яким чином пов`язані пенсіонери із реєстрацією іноземного авто в Україні – питання на мільйон? Точніше, що втрачають пенсіонери від цього? Природа будь-якого податку покликана компенсувати гіпотетичні втрати, шкоду, або ж бути спрямованою на  забезпечення  суспільних благ громади, до прикладу як підтримка тих же людей непрацездатного віку. Гаразд. Тоді постає питання: якщо для держави збір до Пенсійного фонду є такою суспільно важливою функцією, тоді чому сплата пенсійного збору є вибірковою? Чи всі товари, що виробляються в Україні чи імпортуються до нас із за кордону обкладаються цим митом?

Акциз – це ще один зі складників мита на імпортовані вживані автівки. Це мито теж викликає низку риторичних запитань. Більшість українців користуються вживаними машинами не як предметом розкоші, скажімо як ювелірними прикрасами, а як необхідним засобом пересування. Тоді яка необхідність обкладати автомобілі акцизом – податком на розкіш? З іншого боку якщо акциз на цигарки та тютюн покликаний стимулювати зменшення попиту саме цих продуктів споживання, то невже у такий спосіб держава намагається зменшити попит на «євробляхи»? Вочевидь це не спрацює. Бо світовий тренд, і не лише в Україні, є до стрімкого зростання попиту на автівки і немає значення чи це клас премія, чи це вживані машини.

І ще один нюанс, який варто згадати у цьому матеріалі. В Україні вже є прецеденти коли суди штрафували власників  машин з єврономерами на суму 400 тисяч грн. та 1,5 млн. грн. за не розмитнене авто та порушення правил митного контролю. Звісно, що у нас не американська система права тож малоймовірно, що це матиме тотальне розповсюдження. Проте такий випадок є дзвінком, що влада, у своєму прагненні встановлювати «драконівські» правила гри на ринку автопрому та обкладаючи непосильним митом українців, що імпортують із-за кордону вживані автівки, заходить для себе у виключно ризиковану зону. Світова історія чисельна прикладами реакції людей, як відгук на встановлення незрозумілих або необґрунтованих податків, до прикладу «Бостонське чаювання», «Соляні бунти».

Ці історичні та драматичні події спадають на думку, як закономірний висновок ймовірного розвитку подій у протистоянні «влада-євробляхи». І це недивно. Адже, коли рухаєшся дорогами західної України, то в око впадає неймовірна величезна кількість автівок з іноземними номерами. Можливо я перебільшую, але буду близька до істини, що кожна третя автівка лише на дорогах Львівщини завезена за так званою «сірою схемою», тобто уникаючи сплати мита. Мені складно уявити як штрафуватимуть усіх цих водіїв на стоні тисяч гривень і до яких наслідків це може призвести.

Автор статті не захищає «сірих схем» імпорту автівок. Однозначно це порушення, однозначно, що це не надходження до бюджету, однозначно, що власники автівок, які придбали машину в українських автосалонах та сплативши чималі мита та побори не повинні бути ущемлені. Проте, поки буде значна диспропорція при сплаті податків в Україні та в ЄС на авто, і поки в них буде відсутня якась логіка, доти будуть знаходитись схеми по ухиленню від їх сплати. І на нові заборони з боку влади з`являтимуться нові схеми завозу «євроблях». На перший погляд виглядає наче замкнене коло –  та безвихідних ситуацій не буває.

Михайло Катрук зауважує, що практично все експертне коло та фахівці, які займаються проблематикою вживаних автівок з іноземною реєстрацією бачать вирішення цього питання виключно у законодавчій площині регулювання ринку автомобілів в Україні і у повній прозорості та доступності розмитнення таких машин. «Має бути максимально просто і легко розмитнити автомобіль. Єдина площина для дискусій, яка неузгоджена між активістами це яку суму можна вважати доступною та адекватною. Наша громадська спілка «Доступне авто» вважає, що 30-40% від вартості автомобіля – це хороша європейська практика, для інших такий показник  є занадто високим і межа розмитнення, на думку інших активістів, не повинна перевищувати 300-500 євро», – зауважує М.Катрук. Проте це поле для майбутніх дискусій.

Наразі вимальовується така картина: або держава залишить мільйони українців з нереалізованою мрією про придбання нової автівки і несвідомо «стимулюватиме» виникнення «сірих» схем завезення вживаних авто через високі митні ставки та позбавлятиме бюджет надходження податків, або ж влада і справді зробить реальний крок на зустріч людям, стане на шлях цивілізованого вирішення проблеми, збалансувавши попит та пропозицію адекватними, зрозумілими і найголовніше доступними митними правилами гри. Від цього виграють всі, а насамперед сама ж влада, якій як ніколи, саме сьогодні, потрібно посилювати свій імідж ефективного управлінця.

Ірина Телька