Оля Марків: Вогняна купіль у Йорданську ніч 2014 року

19.01.2014. Початок відліку. Початок смертей, до яких ми зараз, у 2019, звикли. Я не пригадую чи коли-небудь стільки плакала не ви­микаючи телевізор годинами, день за днем. «За що, Господи?! Там ж люди, діти! Там мій син, брат, чоловік, батько, знайомі, друзі, сусі­ди…» – голосили всі, плакали і молилися… А в цей час хтось розби­рав бруківку, кидав «коктейлі Молотова», палив шини, перев’язував рани, діставав продукти, будив зі сну перших зі Сотні Небесної, але вони не прокидались… Того дня Йорданська ніч була у крові і вогні.

Багато чого змінилося відтоді. І ми – змінилися. Але чи ми усві­домлюємо відповідальність днів, що тепер вже стали частиною на­шої історії?! Чи просто пливемо за течією і зітхаємо? Ви готові собі щиро відповісти?

Після страшних подій на Майдані ми не маємо права марнувати наші дні і ми зобов’язані бути свідомими українцями. Але без змін, насамперед у свідомості кожного з нас, країна не зміниться. Так, це нелегко, але це вкрай потрібно і не лише задля збереження історичної пам’яті, але і задля нашого майбут­нього…

Я щиро вірю, що попри всю матеріальну скруту, наші плечі рівні і горді за Україну, за наших Захисників і людей, які поруч з нами. Бо тільки ми творимо свою країну – своїми вчинками, своєю працею, українським словом, піснею й молитвою, добром. Це прості буденні речі, але якщо їх щоденно з любов’ю робити, то пізніше вони ввійдуть у наше звичне життя. А добрі діла не зникають, вони приносять завжди плоди. І ми обов’язково побачимо спільний результат нашої праці, бо інакше марнотою була вогняна купіль у Йордан­ську ніч 2014 року.

Україна понад усе!

З повагою,

Ольга Марків

Світлина з відкритих джерел

0 відгуків на “Оля Марків: Вогняна купіль у Йорданську ніч 2014 року”

Коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.